середа, 28 серпня 2013 р.

28 серпня - Успіння Пресвятої Богородиці або Перша Пречиста!

 
 
28 серпня святкуємо Успіння. Успіння — кінець земного життя Пресвятої Богородиці та переселення її в життя небесне. Перша Пречиста — народна назва. Повна назва за церковною традицією — день Успіння Пресвятої Богородиці.
Після того як Ісус Христос вознісся на небо, Матір Божа лишилася під опікою апостола Івана Богослова. Якщо він був відсутній, вона мешкала в домі його батьків недалеко від гори Єлеонської. Коли переслідування Іродом християн посилилися, вона разом із Іваном Богословом переселилася до Ефеса.
Незадовго до свого успіння Божа Матір прибула до Єрусалима. Свій час вона там присвячувала невтомним молитвам, часто приходила до гробу Господнього.
І ось одного разу, коли вона знову прийшла на Голгофу, до неї з'явився архангел Гавриїл, провістив їй скоре переселення до життя небесного та на підтвердження своїх слів вручив їй пальмову гілку. Із цією звісткою й повернулася Мати Божа до Вифлеєма та одразу ж повідомила учнів Господа про своє успіння. Пресвята Богородиця прагнула мати біля себе апостола Івана Богослова та молилася про це Господу. І Святий Дух переніс апостола з Ефеса до того місця, де лежала Божа Мати.
За звісткою архангела, успіння Богородиці мало статися о третій годині. Святі апостоли запалили безліч свічок і оточили урочисто прикрашену постіль, на якій лежала Мати Божа-1 зненацька засяяло Божественне світло, затьмарюючи безліч запалених свічок. І зійшов до всіх людей, які зібралися, сам Ісус Христос у супроводі янголів, архангелів та праведних душ. Побачивши сина, Матір Божа дуже зраділа та смиренно чекала на те, щоб він забрав її. І без жодних тілесних страждань віддала душу свою Богородиця своєму синові. Потім янголи почали співати, а апостоли — оплакувати розлуку з Божою Матір'ю.
Урочиста поховальна процесія вирушила від Сіону та пройшла через весь Єрусалим аж до Гефсиманії. Під час руху процесії над тілом Богородиці зненацька з'явилося світле серпанкове коло, схоже на вінець, і до процесії приєдналися янголи. Своїми співами вони прославляли Божу Матір. Осяйне коло супроводжувало процесію аж до місця поховання. У Гефсиманії християни попрощалися з тілом та внесли в домовині в поховальну печеру.
Вхід закрили великим каменем. А через три дні, коли апостоли прийшли до печери, вони не знайшли в труні тіла Богородиці, а тільки її поховальні покривала. Це був доказ того, що Божа Мати справді вознеслася на небо. Надвечір під час вечері вона явилася апостолам і пообіцяла, що буде з хрещеним людом завжди.
А тепер до народних традицій цього дня. Найчастіше на цей день припадає збір садовини та посів озимих:
Перша Пречиста хліб засіває,
Друга Пречиста дощем поливає,
Третя Пречиста снігом укриває.
 

 

субота, 24 серпня 2013 р.

День Незалежності України.



День Незале́жності Украї́ни — головне державне свято України, яке відзначається щороку 24 серпня на честь прийняття Верховною Радою УРСР Акту проголошення незалежності України, що прийнято вважати датою утворення держави Україна в її сучасному вигляді.
Історія. 
Уперше День Незалежності України було відзначено 16 липня 1991 року — в пам'ять про те, що рік тому — 16 липня 1990 року — Верховна Рада Української РСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет України. Одночасно того ж 16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР ухвалила постанову «Про День проголошення незалежності України». У ній зазначено:Зважаючи на волю українського народу та його одвічне прагнення до незалежності,
 підтверджуючи історичну вагомість прийняття Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року,
  Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки постановляє: 
 Вважати день 16 липня Днем проголошення незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України. 
Згодом, 18 червня 1991 року, було внесено відповідні зміни до статті 73 Кодексу законів про працю Української РСР, унаслідок чого у переліку святкових днів з'явився запис: «16 липня — День незалежності України».
Оскільки 24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР ухвалила Акт проголошення незалежності України, який 1 грудня 1991 року підтвердив народ на Всеукраїнському референдумі, виникла потреба змінити дату святкування Дня незалежності України. Тож 20 лютого 1992 року Верховна Рада України ухвалила постанову «Про День незалежності України». У ній зазначено:Зважаючи на волю українського народу та його одвічне прагнення до незалежності,
 підтверджуючи історичну вагомість прийняття Акта проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року,
 Верховна Рада України постановляє:
 1. Вважати день 24 серпня Днем незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України.
 2. Постанову Верховної Ради Української РСР «Про День проголошення незалежності України» від 16 липня 1990 року вважати такою, що втратила чинність. 
Відповідно до цього 5 червня 1992 року Верховна Рада України постановила: у частині першій статті 73 Кодексу законів про працю України слова «16 липня — День незалежності України» замінити словами «24 серпня — День незалежності України». Тому від 1992 року День незалежності України щороку відзначається 24 серпня.
У цей день у наші бібліотеці було проведено інфромаційну хвилинку "Україно рідна нене,ми живемо всі для тебе" та оформлено книжкову виставку!
Діти мали змогу дізнатися як саме Україна здобула незалежність, ознайомились з державною символікою України, та було намальовано великий герб України який пізніше було прикрашено квітами!



 З нагоди великого національного свята нашої державності – Дня незалежності України! Прийміть найсердечніше вітання і побажання: Народ України святкує уже 22 річницю, відколи здійснилася споконвічна мрія наших предків - бути господарями на своїй найбагатшій, прекрасній і чарівній українській землі. Хай святиться ім’я твоє вічно, Україно - колиско моя.











четвер, 22 серпня 2013 р.

День Державного Прапора України!

Державний Прапор України - прапор із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольору із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3.
Українська національна традиція символічного відображення світу формувалася упродовж кількох тисячоліть. Використання жовтого та блакитного кольорів (з різними відтінками) на прапорах України-Русі простежується від прийняття християнства. Згодом ці два кольори набувають значення державних.
У середині XVII ст., Після приєднання Гетьманщини до Російської держави, набувають поширення блакитні (сині) полотнища із золотими або жовтими зображеннями хрестів та інших знаків. З часів козаччини жовто-блакитне поєднання кольорів поступово починає домінувати на українських хоругвах, прапорах і клейнодах.
Після того, як перервалася традиція козацької символіки, тривалий час в Україні, яка перебувала у складі Російської імперії, питання про національні символи не піднімалося.
Першу спробу створити жовто-блакитний прапор з двох горизонтальних смуг приблизно такої форми, як тепер, здійснила Головна Руська Рада (орган, який представляв національний рух українського населення Галичини), яка почала боротьбу за відродження української нації. У червні 1848 року на міській ратуші Львова вперше був піднятий жовто-блакитний прапор.
Поштовхом до поширення жовто-блакитної символіки стала Лютнева революція 1917 р. в Росії.
22 березня 1918 Центральна Рада прийняла Закон про Державний прапор республіки, затвердивши жовто-блакитний прапор символом Української Народної Республіки. 13 листопада 1918 синьо-жовтий прапор став і державним символом Західно-Української Народної Республіки. Він був затверджений на Підкарпатській Русі, а в 1939 - в Карпатській Україні. У період 1917 - початку 1919 рр.. синьо-жовтим прапором користувалися в Україні і більшовики.
Синьо-жовте поєднання кольорів остаточно оформився як едінонаціональное на початку XX ст. Символами України в новітньому їх трактуванні є безхмарне небо як символ миру - синій колір, і стиглі пшеничні ниви як символ достатку - жовтий колір.
24 серпня 1991 відбулося проголошення Акта про незалежність України, і над будинком Верховної Ради піднявся синьо-жовтий прапор.
У серпні 2004 року Президент підписав Указ № 987/2004 про встановлення Дня державного прапора України, який святкується щорічно 23 серпня.

                    
 

вівторок, 13 серпня 2013 р.

Музей волинської ікони святкує двадцятиріччя!!!!

Музей волинської ікони святкує своє двадцятиріччя!
Збірка музею налічує понад три тисячі експонатів. Значна частина їх з’явилася завдяки рятувальним експедиціям, організованим основоположником української мистецтвознавчої науки Павлом Жовтовським. У 1980–1985 роках він працював науковим консультантом експедицій Волинського краєзнавчого музею з виявлення, обліку і збору цінних історичних і мистецьких пам’яток. Тоді від нищення і розкрадання в державному Музейному фонді було врятовано понад тисячу предметів українського сакрального мистецтва XVI–XIX століть.
 Найцінніші з них нині представляють лучанам та гостям краю, науковцям самобутню регіональну волинську школу іконопису.Нині у восьми залах — понад сотня пам’яток іконопису, предмети церковної декоративної різьби, металопластики, які представляють різноманітність стилів і творчих манер професійних і народних майстрів, діяльність іконописних осередків Волині, характеризують розвиток волинського малярства XVI—XVIII ст. У музеї також експонуються твори видатного українського іконописця Йова Кондзелевича.
Нині невеличкий колектив, який з моменту утворення очолює заслужений працівник культури Тетяна Єлісеєва, став одним із найавторитетніших українських осередків пошукової і наукової роботи в царині сакрального мистецтва. Тут також постійно проходять тематичні вечори, презентації, зустрічі, концерти камерної музики та духовного співу. Активними стали і обміни виставками з іншими авторитетними музейними закладами, дослідницька робота з колекціонерами, любителями старовини. Під час однієї з них, наприклад, волиняни змогли побачити корону Данила Галицького. Після копіткої дослідницької роботи, в якій було задіяно понад тисяча людей і численні архіви, в тому числі й Ватикану, її відтворив у благородному металі та коштовних каменях меценат і засновник ордену імені цього великого князя Ігор Жук.
 
 
 
 
 

 



 
 

четвер, 1 серпня 2013 р.

100 років із дня смерті Лесі Українки (1871–1913)!

Сьогодні виповнилось 100 років з дня смерті української письмениці і поетеси Лесі Українки. Леся Українка справжнє ім'я якої  Лари́са Петрі́вна Ко́сач-Кві́тка народилася 13 (по новому стилю - 25) лютого 1871 році в Новоград-Волинську Житомирській області. Померла 19 липня (1 серпня) 1913 році в місті Сурамі у віці 42 роки.Похована на Байковому кладовищі в Києві.


 Хотіла б я піснею стати 
 У сюю хвилину ясну, 
 Щоб вільно по світі літати, 
 Щоб вітер розносив луну. 
 Щоб геть аж під яснії зорі 
 Полинути співом дзвінким, 
 Упасти на хвилі прозорі, 
 Буяти над морем хибким. 
 Лунали б тоді мої мрії 
 І щастя моє таємне, 
 Ясніші, ніж зорі яснії, 
Гучніші, ніж море гучне.